У процесі людських взаємин важливе значення має сприйняття, оцінка і розуміння людьми один одного. Важко придумати більше покарання, писав У Джеме, ніж якби хто-небудь потрапив у спільність людей, де ніхто на нього не звертав би уваги. У цьому глибоко психологічному і життєво правдивому висловлюванні точно підмічено не лише потребу людини в увазі до себе з боку інших людей, а й у певному їхньому ставленні. Один із механізмів сприйняття і розуміння людьми один одного отримав назву імпліцитна теорія особистості. її суть полягає в уявленні людини про те, як взаємопов'язані між собою риси характеру, зовнішній вигляд і поведінка людей. Виходячи з такого досвіду, індивід на основі зовнішнього вигляду іншої людини судить про наявність у неї певних особистісних рис, прогнозує її вчинки і завчасно, налаштовується на певні форми власної поведінки стосовно цієї людини. Такі уявлення складаються в процесі тривалого індивідуального досвіду спілкування з іншими людьми і стають досить стійкою структурою, яка визначає сприйняття людини людиною. Взаємодіючи потім з людьми, які зовнішньо чимось нагадують індивіду тих, враження про кого вже відклалися в його пам'яті, він несвідомо починає приписувати цим людям ті риси характеру, які входять у закріплену структуру його уявлень (каузальна атрибуція). Якщо ця структура правильна, то це сприяє швидкому формуванню точного образу іншої людини навіть при відсутності інформації про неї (стериотипізація). Це позитивний соціально-психологічний бік цього явища. Однак коли структура неправильна, що трапляється досить часто, то це може призвести до побудови помилкового апріорного (наперед визначеного) образу іншої людини, що породжує неправильне ставлення до неї і, як наслідок, негативну відповідну реакцію з її боку. Оскільки це відбувається на підсвідомому рівні, то між людьми можуть виникнути неконтрольовані і некеровані взаємні антипатії, що часто є причиною расових, національних, соціальних і релігійних упереджень. Ще одним чинником, який впливає на правильність сприйняття і розуміння людьми один одного, єефект первинності (ефект ореола). Суть його полягає в тому, що перше враження про людину, перша інформація (позитивна чи негативна) про особистість здатна справити сильніший і стійкіший вплив на формування її образу, ніж наступна. Це відбувається принаймні на початкових етапах міжособистісних стосунків людей і може або ускладнювати їх, коли перша інформація виявляється неправильною, або, навпаки, сприяти швидкому й ефективному налаштовуванню людей один на одного, коли перша інформація була правильною. З ефектом первинності логічно пов'язаний ефект новизни, що стосується останньої інформації (вражень) про людину (за винятком найпершого враження). Над цією інформацією індивід може спокійно подумати і оцінити її. Вона ніби витісняє з пам'яті (на певний час) те, що раніше було відомо про людину. Існування цих феноменів зумовлюється однією із особливостей людської пам'яті, коли найкраще запам'ятовується та інформація, яка надійшла першою і останньою. Як показують психологічні дослідження, при сприйнятті нової людини основну увагу ми звертаємо на ЇЇ обличчя (очі і губи) та руки (пальці). Однак, крім індивідуальних відмінностей, існують типові форми сприйняття і розуміння людини людиною, серед яких виділяють такі. АналітичнийПро психологічні особливості людини судять на основі попереднього аналізу її зовнішності (очі, руки, підборіддя, зачіска, одяг), пов'язуючи це з певними якостями особистості. Такий тип сприйняття переважно притаманний художникам і лікарям. ЕмоційнийМодальність емоційного ставлення до іншої людини зумовлює приписування їй певних особистісних рис (позитивних чи негативних). Такий тип сприйняття трапляється переважно у дітей і підлітків або ж емоційно збудливих людей та людей з образним типом пам'яті і мислення. Перцептивно-асоціативнийПри сприйнятті іншої людини використовуються судження за аналогією. Цей тип міжособистісного сприйняття досить часто є у людей похилого віку, у тих, хто володіє багатим професійним і життєвим досвідом спілкування з різними людьми. Подібно сприймають і оцінюють інших ті, кому доводиться це робити в умовах дефіциту часу та інформації (керівники, педагоги, лікарі та ін.). Соціально-асоціативнийСприйняття та оцінення людьми один одного здійснюється на основі соціальних стереотипів. Базовою соціальною характеристикою може бути професія, соціальний статус, матеріальна забезпеченість, належність до певної соціальної, політичної, релігійної групи тощо. Цей тип сприйняття притаманний, з одного боку, керівникам, політикам, філософам, а з іншого - звичайним людям. Для того, щоб правильно сприйняти та оцінити людину, потрібно уважно спостерігати за її поведінкою в тих ситуаціях, де вона найбільш різнобічно розкриває себе як особистість. Це передусім, такі ситуації: - в яких поведінка людини спрямована на досягнення цілей, що відповідають її найбільш важливим життєвим потребам та настановам (мотивам); - які мають бути пов'язані з подоланням серйозних перешкод на шляху досягнення мети. До цих перешкод можуть бути включені і люди, чиї інтереси не повністю збігаються (протилежні) з інтересами цього індивіда; - які включають три основні сфери людської діяльності: навчання, спілкування і трудову діяльність, оскільки в кожній з них виявляються суттєві і різні сторони та властивості особистості. Існують чинники, які заважають правильному сприйняттю та оцінюванню людьми один одного, що не сприяє їхній успішній взаємодії. До них належать: невміння розрізняти ситуації спілкування за такими ознаками, як: цілі і завдання людей у процесі спілкування, їхні наміри та мотиви,, форми поведінки, які застосовуються для досягнення поставлених цілей тощо; - наявність попередніх настанов, оцінок, переконань, які є у людей ще до моменту їхньої реальної взаємодії; існування вже сформованих стереотипів, коли партнера по взаємодії оцінюють ще до того, як про нього отримано достовірну інформацію і до моменту реальної взаємодії; - відсутність бажання і звички прислуховуватися до думки інших людей при оцінюванні партнера міжособистісної взаємодії; - незмінність суджень і думок про людину, незважаючи на наявність нової, ширшої, різнобічної інформації про неї, яка з'являється з часом. Отже, пояснити поведінку людини можна лише через глибокий аналіз загальної соціальної ситуації розвитку, в яку людина потрапляє з моменту народження. Ця ситуація - складне переплетіння суспільних відносин та міжособистісних стосунків, у які особистість входить з певним запасом природних, психічних та духовних сил і потенцій. Становлення, розвиток людини як особистості - це її включення в суспільне буття, яке починається з моменту, коли індивід виявляє себе у ставленні до інших людей. Розвиток тієї чи іншої форми міжособистісної взаємодії та спілкування веде до формування "соціального" характеру як стійкої та чітко вираженої системи орієнтацій людини у суспільстві. Це сходження людини по шляху власного особистісного становлення складне та суперечливе і вимагає від неї активних зусиль. |
