Цей метод розробив О.Ф. Лазурський (1874-1917).

О. Лазурський у 1910 р. вперше доповів про природний експеримент на І з'їзді з експериментальної педагогіки, а 1918 р. вийшла книга "Природний експеримент і його шкільне застосування". Ця книга була результатом шестирічної праці вченого у психологічній лабораторії Психоневрологічного інституту.

Природний експеримент поєднує позитивні риси методу об'єктивного спостереження (природність) і лабораторного експерименту (цілеспрямований вплив на обстежуваного). Він проводиться в умовах, близьких до звичайної діяльності, але у таких формах, які не порушують природності, звичайності для піддослідних. Природний експеримент дає змогу вивчати розвиток підростаючої особистості, її психічні процеси і властивості у природних умовах - ігровій, навчальній та трудовій діяльності.

Одним з видів природного експериментує психолого-педагогічний, або навчальний експеримент. Він дає змогу вивчати учнів безпосередньо у процесі навчання і виховання, перевіряти ефективність методів навчання і виховання тощо.

В Україні навчальний експеримент широко використовували у 50-60-х роках XX ст. при дослідженні нових навчальних програм (включення елементів алгебри тощо) і методів навчання, їхнього впливу на сприймання, пам'ять, мислення, мовлення, уяву, розумову працездатність тощо учнів початкових класів (проводився у деяких школах м. Києва, а потім у Павлоградському районі Дніпропетровської області та в Калузькому районі Івано-Франківської області). Подібний експеримент здійснювався з метою з'ясування умов навчання і розвитку шестирічних дітей в окремих районах та містах Чернігівської, Донецької, Дніпропетровської та Львівської областей. Згадані експерименти проводили співробітники відповідних відділів науково-дослідних інститутів психології та педагогіки та деякі викладачі Київського та інших педагогічних інститутів України.

Метод тестів

Метод тестів застосовують здебільшого з метою: 1) диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно за однакових умов; 2) профвідбору, особливо на відповідальні професії.

Тест (від англ. test - випробування) - короткочасне стандартне завдання, використання якого може слугувати виявленню:

1) рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам'яті, мислення, уяви, уваги тощо;)

2) наявності певних знань, умінь, навичок, психічних якостей, вихованості тощо;

3) ступеня придатності чи готовності індивіда до певної професії;

4) психічних захворювань;

5) інтересів, думок, здібностей людини.

На питання, коли виникли тестові методики, немає однозначної відповіді. Одні вчені вважають, що тести використовували ще у Стародавньому Китаї, Єгипті при доборі посадових осіб (до речі, цей досвід варто було б запозичити і сьогодні). Інші пов'язують їхнє використання з іменами Дж. Кеттела (1860-1940), Ф. Гальтона (1822-1911).

Дж. Кеттел ("Соціальна фізика", 1935) вважав, що можна виявити деякі закономірності життя та поведінки людей, якщо виходити з ідеї так званої середньої людини - певної точки відліку, від якої виводяться відхилення в той чи інший бік. Для визначення параметрів "середньої людини" Кеттел запропонував вивчати за одним показником велику кількість людей.

Ф. Гальтон розвинув згадану ідею і втілив її в життя, створивши лабораторію при Лондонській міжнародній виставці (1884). Він обстежив 9337 осіб від 5 до 80 років і виявив у них за 17 показниками деякі фізіологічні можливості організму і психічні властивості.

Подальший розвиток методики тестів пов'язаний з іменами А. Біне (1857-1911) та Т. Сімона. Міністерство освіти Франції доручило їм створити серію тестових методик з метою: 1) вивчити розумові здібності дітей, учнів різних вікових груп; 2) створити метричні шкали. В ході дослідження Біне та Сімон запровадили поняття "розумовий вік" (МА) і "хронологічний вік" (СА).

Спираючись на роботи згаданих дослідників, німецький психолог В. Штерн (1871-1938) у 1912 р. запровадив поняття "коефіцієнт інтелекту" і запропонував відповідну математичну формулу, за якою визначається відставання чи випередження розумового віку щодо хронологічного.

На початку Першої світової війни у США були розроблені тестові методики для психологічної диференціації призовників, яких відправляли за здатностями і здібностями в різні роди військ. Такий захід розглядався у США як таємна психологічна зброя. На основі тестових методик було обстежено 1700 тисяч солдатів і 40 тисяч офіцерів. Подібна робота проводиться і тепер в арміях США та інших країн.

Після Першої світової війни тестові методики широко використовувалися для профвідбору та профорієнтації тощо.

В Україні тестові методики фактично були заборонені після постанови ЦК ВКП(6) "Про педологічні викривлення в системі народної освіти" (1936). Щоправда, окремі тести використовували при відборі льотчиків, машиністів тощо.

Після Другої світової війни тестові методики почали обережно й поступово використовувати в Україні спочатку при відборі льотчиків.

Поштовхом для їхнього використання стало підвищення вимог до психологічних характеристик льотчиків, зумовлене переходом авіації на реактивну техніку (див. праці К.К. Платонова, Є.О. Мілеряна та ін.).

У наш час тестові методики дедалі більше використовують при доборі студентів, курсантів військових училищ, спеціалістів, керівних працівників, діагностики розвитку учнів тощо. Проте можливості використання тестових методик в Україні ще далеко не вичерпані.

При подальшому ознайомленні з дослідженнями, побудованими на основі тестових методик, вам доведеться мати справу з низкою термінів, понять. Коротко розкриємо їхній зміст.

Тести - це певні невеликі за обсягом і часом виконання завдання, однакові для всіх обстежуваних. Ступінь успіху чи невдачі у виконанні певних завдань оцінюється кількісно.

Дебільність (від лат. debilis - слабкий) - це легкий ступінь розумової відсталості, який, за даними дослідників, трапляється у 1,5-2,5% населення. Він характеризується труднощами в інтелектуальній діяльності.

Інтелект (від лат. intellectis - розуміння) - це здатність людини розуміти нові ситуації і пристосовуватися до них. За Хеббом, розрізняють інтелект А (потенційний інтелект, який складається з усіх природжених можливостей індивіда) й інтелект В, який включає всі здатності і здібності індивіда, що розвиваються внаслідок його взаємодії із навколишнім середовищем.

Абстрактний інтелект - це інтелект, що спирається на пізнавальні дії, необхідні для суджень та оперування поняттями.

Конкретний інтелект - це практичний інтелект, який використовується у щоденній практичній роботі шляхом мобілізації знань і дій, які "містяться" у пам'яті людини.

Розумовий вік - це розумовий рівень індивіда, який визначається за успішністю виконання тестових завдань.

Хронологічний вік - це реальний вік індивіда, що відлічується від дати його народження.

Метод запитань

Цей метод базується на цілеспрямованому одержанні інформації шляхом усного чи письмового опитування. Він реалізується у трьох формах: 1) бесіда; 2) інтерв'ю; 3) анкетне опитування. Розглянемо їх.

1. Метод бесіди може дати цінні результати за таких умов: 1) чітке визначення дослідником мети бесіди; 2) чітке планування системи запитань; 3) система запитань має відповідати віковим та індивідуальним особливостям обстежуваних, бути динамічною, тобто зміст наступного запитання має залежати від змісту відповіді на попереднє тощо; 4) бесіда має бути невимушеною і доброзичливою; 5) дослідник повинен уміти:

а) ставити обстежуваному прямі й опосередковані запитання;

б) приймати точку зору обстежуваного; в) враховувати його вік і досвід; г) виявляти до нього такт. Цей метод часто використовується при дослідженні темпераменту, умов розвитку характеру, інтересів тощо.

2. Інтерв'ю (від англ. interview - зустріч, бесіда) як метод застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях. Це метод, за якого одна людина (інтерв'юер) намагається одержати певну інформацію від іншої людини, групи осіб за умов особистої мовленнєвої взаємодії. Дослідники застосовують цей метод з метою: 1) виведення чи формулювання робочої гіпотези на ранніх стадіях дослідження; 2) збирання даних; 3) доповнення, уточнення, розширення, контролю даних, одержаних іншими методами.

Інтерв'ю як метод має три види:

1) стандартизоване інтерв'ю, в якому формулювання і послідовність визначаються заздалегідь;

2) нестандартне інтерв'ю, в якому інтерв'юер керується лише загальним планом опитування, формулює запитання відповідно до конкретної ситуації;

3) напівстандартне інтерв'ю, яке містить певну кількість можливих запитань.

Вибір видів інтерв'ю залежить від змісту дослідження, рівня вивчення проблеми, підготовки дослідника. Послідовність запитань в інтерв'ю має сприяти встановленню і зміцненню контактів між інтерв'юером і опитуваним.

3. Анкетне опитування використовується для збирання первинних даних здебільшого у соціальній психології, соціології та педагогіці. За анкетного опитування зміст запитань і спосіб відповідей заздалегідь плануються. На відміну від інтерв'ю, цей метод може використовуватись і заочно. Для побудови анкети потрібна спеціальна підготовка дослідника. В анкеті дослідник має уникати прямих запитань, що стосуються загальної мети дослідження. Слід поставити низку запитань, відповіді на які в сумі дадуть загальне уявлення про явище, що вивчається. Ці запитання (складові загального) розміщуються в анкеті у певному порядку. Вони мають бути чітко сформульованими. Часто в анкеті даються можливі відповіді.

Як і тести, анкетні методи у зв'язку зі вже згадуваною постановою ЦК ВКП(б) 1936 р. були фактично заборонені у психології та педагогіці. Сьогодні вони дуже широко використовуються. Проте, на нашу думку, у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях анкетні методи мають бути допоміжними. В окремих випадках, наприклад, у початкових класах, їх взагалі не слід застосовувати. При їхньому використанні необхідно пам'ятати, що надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов:

1) відповідність запитань програмі дослідження, її завданням;

2) вилучення "зайвих" і відбір необхідних запитань;

3) дотримання правил розвитку теми: спершу - прості запитання, що стосуються подій, фактів; далі - складніші запитання, що стосуються думок і оцінок обстежуваного; далі - ще складніші (вибір рішень тощо); наприкінці - знову прості запитання, наприклад, про демографічні дані обстежуваного;

4) якість формулювання запитань, їхня однозначність;

5) чіткість варіювання відповідей (у закритих запитаннях);

6) достатній простір для відповідей на відкриті запитання;

7) однозначність усіх елементів виміру в часі, частоті подій, згоді -незгоді ("так", "ні") із запропонованими варіантами відповідей;

8) відсутність усяких натяків упорядника анкети на бажану йому відповідь обстежуваного;

9) наявність контрольних запитань;

10) комбінування прямих і опосередкованих, особистих і неособис-тих запитань.

Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами:

1) повторним опитуванням за тією ж процедурою тих самих осіб (так визначається стійкість інформації);

2) контролем даних анкетного опитування іншими методами:

o опитування третіх осіб;

o спостереження;

o аналіз доступних документів.

Анкетний метод є порівняно економним методом збирання даних. Він дає змогу аналізувати й обробляти дані за допомогою статистики, цей метод застосовується у масових обстеженнях.

При дослідженні невеликих груп удаються до вільного чи формалізованого інтерв'ю. Анкетний метод застосовують у психології тільки в комбінації з іншими методами.

Метод запитань з його варіаціями у більшості випадків використовується як допоміжний поряд з іншими методиками. Цей метод вимагає заздалегідь розробленої програми прямих і опосередкованих запитань, чіткого планування, лаконічного формулювання, конкретності, однозначності й послідовності постановки запитань від простих до складних.

Крім цього, необхідні розробка надійної й простої системи критеріїв оцінок відповідей на запитання; створення дослідником умов, ситуацій, які стимулюють, заохочують обстежуваних до відповідей; ретельні фіксації і опрацювання відповідей.

При застосуванні цього методу часто дається система готових відповідей, одну з яких вибирає обстежуваний.

Лабораторний експеримент пов'язаний з моделюванням діяльності людини. Він проводиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними і реєструвальними приладами, тобто він передбачає використання спеціальної апаратури, яка дає змогу фіксувати зовнішні впливи і відповідні психічні реакції, дії, вчинки обстежуваних; забезпечувати контроль. При проведенні лабораторного експерименту піддослідний свідомо бере участь в експерименті, хоч може і не знати мети його проведення. Результати лабораторного експерименту відрізняються порівняно високим ступенем надійності і достовірності. Насамперед завдяки контролю змінних умов, які вводить експериментатор.

В умовах лабораторного експерименту перед обстежуваним висувається завдання за лабораторних умов виконувати певні дії, які за своєю структурою є близькими до реальних дій у певній конкретній діяльності. Лабораторний експеримент є одним із різновидів моделювання певного виду, частини, сторони людської діяльності. За допомогою такого експерименту можна нагромадити відомості, однорідні факти, що повторюються у приблизно однакових умовах, для подальшого їхнього математичного опрацювання.

Лабораторний експеримент прийшов до психології з інших наук. Наприклад, у фізиці лабораторний експеримент використовують для розрізнення детермінант (детермінанта - від лат. determinasa - те, що визначає; причина, що зумовлює виникнення явища), порівняння їх з іншими детермінантами (зміна провідності струму при зміні діаметра провідника однієї якості тощо). Однак якщо у класичній фізиці можна врахувати всі умови і дослідити одну (атомна фізика тут становить виняток), то в психології це неможливо. Психічні явища набагато складніші, ніж фізичні, поза як пов'язані з дією дуже багатьох чинників (стан, рівень тренованості, вихованості обстежуваного, його ставлення до експериментального завдання, мотивація його розв'язання, страх обстежуваного, вплив самого експериментатора та багато інших).

Одержання великої кількості даних дає змогу дещо нівелювати дію згаданих чинників, які важко враховувати у психологічних дослідженнях. Але при лабораторних дослідженнях, наприклад, індивідуальних відмінностей, слід зважати на дію суб'єктивних чинників. Тут усе залежить від мети конкретного лабораторного експерименту. В Україні лабораторний експеримент широко використовується співробітниками НДІ психології при відборі кандидатів у Харківське військове авіаційне училище (Є.О. Мілерян, П.С. Перепелиця, О.В. Скрипченко та ін.)

При використанні лабораторного експерименту важливо враховувати не тільки його сильні, а й слабкі сторони. До них належать насамперед умови проведення лабораторного експерименту, при яких виникають тривожні стани у піддослідного, боязнь оцінки його психічних якостей.

Метод експертних оцінок - ґрунтується на думці експертів, які добре ознайомлені з предметом явищ, що досліджуються. Експерт від лат. expertus - досвідчений, випробуваний, людина, яка здійснює експертизу. Експертиза від франц. expertise і лат. expertus - досвідчений; дослідження якогось питання, що вимагає спеціальних знань і вмотивованих, достовірних висновків. Цей метод пов'язаний з вивченням і узагальненням думки всіх учасників-експертів. Його використовують у комплексних дослідженнях, у дослідженнях психології особистості, деяких проблем педагогічної психології тощо. До експертних оцінок залучають компетентних осіб (вихователів, класних керівників, директорів шкіл, керівників інших колективів тощо). Оцінки експертів одержують різним шляхом (бесіди з експертами, анкети тощо). Важливо, щоб ці оцінки стосувались конкретних проявів психічних явищ, часткових елементів дій піддослідних, однозначних понять.

Експертні оцінки доцільно виражати в кількісній формі. Експерти мають фіксувати найдрібніші елементи досліджуваного явища.

Близькими до експертного методу є методи мозкового штурму, узагальнення незалежних характеристик, евристичного прогнозування. Усі ці методи базуються на елементах методів опитування, інтуїтивно-логічного аналізу, кількісної оцінки, формального опрацювання результатів.

Порівняльний метод

Пов'язаний із зіставленням психічних особливостей людини на різних етапах її еволюції. Цей метод використовують у різних галузях психології і особливо у віковій психології, хоча тут він вже є методом зрізів. Використовується в етнопсихології при вивченні психологічних особливостей різних народів і народностей. Деякі психологи протиставляють порівняльний метод лонгітюдному, хоча в цих методах є багато спільного. Так, в обох методах використовується порівняння, в порівняльному методі на різних об'єктах, а в лонгітюдному - на одному об'єкті на протязі тривалого часу.

Метод зрізів використовується до організаційних методів. Він пов'язаний з дослідженням людей різних вікових груп. Оскільки дослідження за цим методом проводять на різних об'єктах, то для одержання надійних результатів необхідно проводити дослідження з достатньою кількістю піддослідних. (їхню кількість визначають за допомогою математичних методів).

Комплексний метод, як і два попередніх, належить до організаційних. Він може простежуватись у багатьох інших розглянутих методах, коли дослідження набуває комплексу міждисциплінарних досліджень.

У психології використовують багато інших методів: метод аналізу життя використовувала К. Хорні (1885-1952) та ін. при розробленні проблем психологічної корекц