Основну роль у формуванні та розвитку характеру дитини відіграє її спілкування з усіма навколо. У властивих для дитини вчинках і формах поведінки вона насамперед наслідує близьких дорослих людей і через емоційне підкріплення засвоює форми їхньої поведінки. Найсприятливішим періодом життя для становлення характеру вважається вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато і часто спілкуються, як з дорослими, так і з ровесниками, та відкриті для сторонніх впливів, і з готовністю їх приймають, наслідуючи всіх і в усьому. Дорослі люди в цей час, маючи необмежену довіру у дитини, можуть впливати на неї словом, вчинком та дією, що створює сприятливі умови для підкріплення необхідних форм поведінки. Стиль спілкування дорослих один з одним на очах у дитини, спосіб спілкування з нею самою дуже важливі для становлення характеру. Особливо це стосується спілкування батьків з дитиною і передусім мами. Те, як діють батьки щодо дитини, через багато років стає способом встановлення нею стосунків зі своїми дітьми. Першими у дитини закладаються такі риси, як доброта, комунікабельність, емпатійність, а також протилежні: егоїстичність, сухість, байдужість до людей. Важливе значення для формування характеру має трудова діяльність. В ній закладається працелюбство, акуратність, добросовісність, відповідальність, наполегливість. Формування якостей характеру в дошкільному віці відбувається у грі та доступних видах домашньої праці. Великий вплив на їхній розвиток має адекватна віку та потребам дитини стимуляція з боку дорослих. В характері дитини цього віку зберігаються і закріплюються в основному такі риси, які постійно отримують схвалення. В початкових класах школи формуються риси характеру, що виявляються у стосунках з людьми. Цьому сприяє розширення сфери спілкування дитини за рахунок нових шкільних друзів та дорослих-вчителів. Риси, набуті дитиною вдома і підкріплені школою, зазвичай зберігаються протягом всього подальшого життя. Якщо ж набуті вдома форми поведінки не отримують схвалення у ровесників, вчителів та інших дорослих, тоді починається поступова перебудова, що не завжди має позитивний результат. Найчастіше риси характеру змінюються частково і є компромісом між тим, до чого привчили дитину вдома, і тим, що від неї вимагає школа. В підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру, а в ранній юності закладаються базові моральні та світоглядні настанови. На кінець школи характер людини вважається в основному сформованим, і те, що відбувається з ним у подальшому, майже ніколи не змінює характеру людини до невпізнання.
|
