Чи вірите ви всьому, що говорять? « Що за питання, - здивуєтеся ви. - Я ж не немовля ! » Однак не вірити можна по- різному: мучитися підозрами або точно встановити факт нещирості , прийняти його як даність і, виходячи з цього, вибудовувати власну тактику. Як це зробити? Ми, здається, знаємо ...
Взагалі - все почалося з доктора Лайтмана. Трохи похмурий неголений американець, експерт Федерального бюро розслідувань в серіалі «Теорія брехні. Обмани мене, якщо зможеш» віртуозно розпізнавав фальш по найдрібніших змін міміки та жесту і виводив на чисту воду всіх підряд: продавців, дівчат, конгресменів, дантистів і адвокатів. Звичайно ж, з благих мотивів - врятувати від кари Феміди невинних і покарати злочинців. Рейтинги телеканалів, що демонструють торжество експерта, підхльоснули книжковий ринок. Навчити нас ловити за руку ( а точніше, за кінчик носа ) зустрічних взялися автори численних праць з фізіогноміки . Наприклад, так: «Той, у кого верхня губа ширше нижньої, рідко говорить правду. Дугоподібні брови - ознака брехливості, лукавства і облуди». Ось і робіть після цього корекцію!
НА ЛОБІ НАПИСАНО ?
Книга американської фізіогномістки Наомі Тікл «Обличчя - дзеркало душі. Фізіогноміка для всіх» розповідає про історію цієї галузі знання. Першими про можливість читати по обличчю замислилися древні греки. Так, що спирався на свій багатий лікарський досвід Гіппократ цілком справедливо вважав, що по обличчю пацієнта можна поставити діагноз, а от Аристотель був переконаний, що людина з товстим носом має тварини схильності, тому що саме такий ніс можна виявити у бика, а людина з тонкими волоссям виявиться боягузом, оскільки у зайця волосся тонке. Зірковий час фізіогноміки пробив у XVIII столітті, коли швейцарський пастор Йоганн Каспар Лафатер виявив в цюрихському абаті сексуального маніяка, а в однієї молодої графині - розпусницю. Підозри виправдалися: абат був вигнаний, графиня закінчила свої дні в борделі, фізіогноміка розправила крила. Незабаром на світ з'явилася її сестра френологія - наука про зчитуванні розумових здібностей і емоційності людини за формою і контуру черепа. Теорію про 37 опуклостях черепа, які відображають поведінкові особливості його власника, запропонував австрієць Франц Йозеф Галль, а допрацював Йоганн Каспар Шпурцгейм. Досить скоро френологія була поставлена на потік: знавці горбків і шишок консультували роботодавців, оцінювали чесність ділових партнерів, радили, укладати чи не укладати шлюб з тою чи іншою особою. Варто відзначити, що ренесанс забороненої церквою паранаукової дисципліни стався в гітлерівській Німеччині, де обмір черепів було частиною державної політики. Після падіння Третього рейху френологія і фізіогноміка остаточно утвердилися в статусі псевдонауки. Зараз деякі методи фізіогноміки і френології використовуються в криміналістиці, судмедекспертизі і ... популярній психології . « Про те, наскільки впевнена у собі людина, говорить співвідношення ширини його особи від зовнішнього краю брів і відстані від підборіддя до верхнього краю лоба, - пише Наомі Тікл. - Люди, у яких широке обличчя, готові прийняти виклик навколишнього світу. Люди з вузькими обличчями намагаються жити на чужому прикладі і оцінювати ситуацію з боку».
НА ЧАСТКУ СЕКУНДИ
Куди як більш тлумачний метод розпізнавання ошуканців по обличчю запропонував знаменитий дослідник брехні, професор Каліфорнійського університету Пол Екман, до слова, що послужив прототипом доктора Лайтмана з гучного серіалу. У книзі «Психологія емоцій» він розповідає про результати своїх досліджень, що дозволили йому навчитися відрізняти підроблені емоції від істинних. У цьому, сама того не бажаючи, йому допомогла Мері, пацієнтка психіатричної клініки, що опинилася в будинку скорботи після чергової невдалої спроби суїциду. «Я дивився запис проміжної співбесіди перед випискою, - згадує доктор Екман. - Лікар поставив Мері питання щодо її планів на майбутнє, у неї їх було безліч, вона виглядала дуже оптимістичною і життєрадісною, і лікар їй повірив. Я б теж їй повірив... Однак, переглядаючи плівку в уповільненому режимі, ми з колегами відзначили швидкоплинний вираз болісного страждання на її обличчі, воно тривало 1 / 12 секунди, а потім змінювалося посмішкою. Після виходу з клініки Мері повторила суїцидальну спробу».
Мікровирази, по Екманн, це ознака прихованою або подавленої емоції, а не придушивши емоцій, не можна і збрехати. Зазвичай воно тримається на обличчі від 1 / 25 до 1 / 5 частки секунди, і, навчившись його помічати, ми зможемо бачити, коли від нас приховують справжній стан речей.
Перестаралися ...
Доктор психології, науковий консультант ФБР Девід Ліберман у книзі «Чужа душа повна загадок?» Розповідає про те, як навчитися розпізнавати невербальні ознаки обману, які видають з головою навіть дуже досвідченого брехуна. «Бос, бізнес- партнер, клієнт, адвокат вашого супротивника - всі ці люди можуть бути не так вже впевнені в тому, що сила на їхньому боці, просто добре тримати марку, - нагадує доктор Ліберман. - Тут стануть в нагоді психологічні техніки, які допомагають з'ясувати, як насправді оцінює людина свої шанси на успіх ».
Перше правило - ніколи не плутайте впевненість у собі з самоповагою. Це різні речі. Одне прив'язане до ситуації, інша - незмінна характеристика особистості. Скажімо, приваблива жінка впевнена, що легко може знайти собі співрозмовника в барі, але невідомо, як вона сприймає себе в цілому і наскільки поважає себе... А тепер, уявіть, сенатор, кандидат у президенти США, відповідає на каверзне запитання журналіста під час передвиборних теледебатів. Що його видасть? Зривається голос або нервове жмакання хусточки? Звичайно, ні! Тільки тілесні реакції, які не можна проконтролювати. Наприклад, моргання . Його нормальна частота від 31 до 50 разів на хвилину. Коли ж момент видається слизьким, ми починаємо «грати в баньки» значно гірше, мимоволі закриваючи і відкриваючи очі до 147 разів на хвилину, а значить, трьох разів на секунду! Ще одна ознака, за яким можна викрити досвідченого хитруна, - деяке перегравання, або, як кажуть психологи, зверхкомпенсація. При належній увазі подібні речі починають кидатися в очі. Так, наприклад, співробітники правоохоронних органів відзначають, що якщо підсудний або свідок бреше (не впевнений у собі), то часто прагне показати свою особливу зацікавленість у співпраці. Коли йому задають найпростіше запитання, він зображує напружену роботу думки. Ще одним проявом зверхкомпенсації може бути прагнення продемонструвати свою психологічну перевагу. Чоловік проводив дівчину до будинку, і вона каже йому: «Вже пізно, я збираюся лягти спати». Якщо він розраховував на продовження, але недостатньо впевнений у собі, він скаже : «Я теж втомився, в будь-якому випадку я і не збирався залишатися ». Якщо ж він просто скаже «Пока» або «Зізвонимося» - це означає , що він не сумнівається в собі і не пояснює того, про що його не питають.
|
